Зазвичай говорять, що інфраструктура в Україні перебуває у вкрай жалюгідному стані, а місцями її взагалі немає. Але що таке інфраструктура?
Насправді це все, що забезпечує функціонування системи, і не важливо, про що йдеться: про завод, місто чи державу. Уже з цього стає зрозумілим, що однаково погано чи добре бути не може, оскільки це занадто загальне поняття.
Але я хочу виділити три, на мій погляд, системоутворюючі види інфраструктури і подумати, де ми можемо взяти гроші на її розвиток.
Інженерна інфраструктура
Електро-, водо- і газопостачання, опалення, каналізація, вивезення сміття – цими «благами» інженерної інфраструктури оснащено від 47 до 83% житла в Україні. Чи варто говорити, що це принизливі цифри для XXI століття?
Водночас не тішитимемо себе ілюзіями — здебільшого навіть люди, яким пощастило, і вони користуються гарячою водою і каналізацією, у будь-який момент можуть позбутися цього, оскільки мережі зношені й знаходяться на межі прориву.
Транспортна інфраструктура
1 березня в Україні стартувало «Велике будівництво», в рамках якого планується протягом року побудувати 4 тис. км доріг. І хоча коронавірус і криза, що насувається, внесли свої корективи, це безпрецедентна цифра для нашої країни.
Кожен інвестований в інфраструктуру долар може підвищити ВВП на 20 центів у дтроковій
Протяжність доріг в Україні — 170 тис. км. Якщо ми будуватимемо або ремонтуватимемо їх такими ж темпами, нам знадобиться 42 роки! Водночас навіть з цими 170 тисячами ми, як завжди, далеко позаду європейських сусідів.
Соціальна інфраструктура
В Україні бракує дитячих садочків і шкіл, а лікарні здебільшого знаходяться у жахливому стані. І я зараз говорю не про якість надаваних послуг, а тільки про матеріальне забезпечення.
А всілякі формати для позашкільної освіти та спорту, крім обласних центрів, часто взагалі відсутні як явище. Сюди ж включимо і житло – на одну людину, як і багато років поспіль, припадає трохи більше за 23 кв. м, що менше, ніж в Європі принаймні вдвічі.
Якщо винести за дужки столицю й міста-мільйонники, то Україна, як і раніше, живе, як у XX столітті: без доріг, а з напрямками, у хатинках зі зручностями у дворі, без інтернету і з однією школою на кілька сіл.
Це реальність, яку ніхто не хоче помічати, бо вона є ганебною і майже безвихідною.
Де ж нам взяти гроші, щоб це виправити?
- Фінансування з держбюджету.
- Кредити від міжнародних банків і фондів.
- Гроші міжнародних інвесторів.
- Український приватний капітал.
Звучить дуже просто й очевидно? Але чомусь уже 30 років, як не працює.
Щоб це змінити, державі потрібно нарешті впритул взятися за боротьбу з корупцією, розробити прості й зрозумілі формати державно-приватного партнерства, зробити прозоре регулювання та взаємодію і припинити заважати бізнесу та інвесторам, які хочуть працювати і щось робити для країни.
За оцінками McKinsey Global Institute, світові витрати на інфраструктуру до коронакризи становили близько $2,5 трлн на рік, а соціально-економічна прибутковість створеної інфраструктури оцінюється у 20%.
Тобто кожен інвестований в інфраструктуру долар може підвищити ВВП на 20 центів у довгостроковій перспективі. Нам просто потрібно почати інвестувати гроші в інфраструктуру, щоб розвиватися.
Рижиков Андрій, СЕО і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution
