Коли ми купуємо вікна, двері, плитку, клей чи інші будівельні матеріали для своєї домівки — розраховуємо на якість. Але як відчайдушно ми б не вивчали ринок, особливості і характеристику виробів — ми не захищені від підробки і фальсифікату.
І одне, коли це просто стосується наших грошей і естетичного боку, а інше, коли неякісний матеріал напряму несе небезпеку здоров’ю та життю.
Сповна проконтролювати якість виробів на ринку не можна, бо важелів для цього немає. Тобто, під виглядом цементу відомої марки вам спокійно можуть продати низькопробну підробку, але ніхто за це не відповість.
Як так трапилося, і чи можна вирішити проблему (спойлер: так) — розповідаю далі. Будь-яка ринкова сфера неможлива без контролюючого органу, що дивитиметься за якістю виробу.
Без нього ми потрапляємо в зачароване коло ошуканого покупця, коли він по черзі може звертатися до продавця, виробника і перевізника товару з претензією на неякісну покупку, але не віднайде правди. Наприклад, ви купили рибу і вдома з’ясували, що вона зіпсована.
Повернулися в магазин, щоб відшкодувати витрачені гроші, але вас відправили до виробника (мовляв, ми дотримуємося всіх вимог зберігання). Виробник, своєю чергою, запевнив вас у високій якості свого продукту (надав необхідні документи-сертифікати), а тому відфутболив до перевізника товару.
Останній же, також має певні гарантії того, що дотримується правил перевозок, а тому сказав повертатися у магазин. В результаті, всі виявилися «чесними» учасниками ринку, правда, витрачені вами кошти на зіпсовану рибу ніхто не відшкодував.
Ця замальовка приблизно характеризує ситуацію, що відбувається на будівельному ринку. Адже там відсутній адекватний ринковий нагляд, тому й про захист споживачів взагалі не може бути мови.
Фікція під назвою «ринковий нагляд»
Але чому такого моніторингу немає? Ця історія тягнеться вже не перший рік. У 2001-му в Україні прийняли закон про ринковий нагляд.
І, навіть, доволі непоганий: якщо за радянськими мірками раніше контролювали виробництво (грубо кажучи, підприємство), то новий закон передбачав нагляд за продукцією. Та в 2008-му ситуація змінилися: президент отримав право вирішувати, який саме орган здійснюватиме контроль за продукцією і віддав ці повноваження нашій «улюбленій» ДАБІ (що саме по собі вже звучить доволі абсурдно, беручи до уваги, що це один з найбільш корумпованих органів в Україні).
Через правову колізію, з часом ДАБІ втратила можливість здійснювати контроль (хоча він і так був доволі умовним), і вже другий рік поспіль моніторингу якості будівельної продукції в Україні немає. Більше того, з 2019-го у нас ще й обов’язкову сертифікацію будівельної продукції скасували!
Тому якщо наступного разу, купуючи обігрівач в розрекламованій мережі магазинів будматеріалів, ви помітите, що його якість підозріло погана (як на задекларований німецький!), не дивуйтеся: у нас просто ніхто його не перевірив і не підігнав до певних рамок якості.
А це, до речі, ласа можливість підсунути вам, наприклад, китайську підробку, але за «всі гроші».
Чесний ринок хоче адекватних правил гри
Проблема, яку я описала, не нова. Її вже давно помітив чесний ринок і попросив владу відреагувати. А та запропонувала дати важелі контролю Держспоживслужбі. І воно б то добре, якби у ній було достатньо необхідних фахівців. То що ж робити?
Як там не було, питання й справді варто вирішувати якнайшвидше, оскільки кожен день роздумів продукує все більше і більше ремонтів і будівництв з використанням непотребу, що несе пряму загрозу нашому з вами здоров’ю і життю.
Незважаючи на те, що з ДАБІ у мене складні стосунки (як людина, що працює в будівельній галузі вже дуже багато років і не з чуток знаю наскільки це корумпований і нечесний орган), я вірю в те, що її можна реформувати. І йдеться не про реорганізацію, перейменування чи перестановку доданків.
А про реальне запровадження, створеної мною Єдиної електронної системи в будівництві (яка, до речі, вже доказала свою ефективність через е-кабінет, що за декілька місяців роботи «зловив» на гарячому не одного шахрая-забудовника), що згодом повинна витіснити ДАБІ.
Разом з тим, контролюючу функцію ніхто не відміняв. Це справді важливо. Тому поки її й справді можна передати ДАБІ, але при одній важливій умові: вони працюватимуть під наглядом Мінрегіону. А між тим, питання якості виробів на будівельному ринку — це напряму про запровадження 305-го регламенту ЄС у наш правовий простір (що, до речі, є однією з умов нашої Угоди про асоціацію).
В документі містяться норми і правила, за якими живе вся Європа, і які передбачають «високу планку» щодо якості продукції, яку продають людям. Одразу наголошу: ні, підвищення якості це не про високе зростання ціни (парадоксально, але іноді й категорично навпаки).
Адже нині ви платите чималі гроші за те, що коштує невиправдано дорого. Бо ж часто купуєте підробку чи фальсифікат. Ну і наостанок про відповідальність. Пам’ятаєте історію про зіпсовану рибу? З впровадженням адекватного ринкового нагляду, а також 305-го регламенту — на будівельному ринку вас за носа не водитимуть.
Банально хоча б тому, що за кожним учасником будуть закріплені конкретні обов’язки і права. Тому продовжуємо боротьбу. Звертаю увагу влади на необхідності адекватного реформування ДАБІ якнайшвидше. А ще закликаю парламент прийняти в другому читанні мій законопроект про впровадження 305-го регламенту.
Наші рішення сьогодні — безпека українців у своїх домівках, роботах та інфраструктурних об’єктах вже завтра.
Олена Шуляк, Народний депутат України
